Кіновізія

Нещодавно відбулася довгоочікувана прем’єра, в кінотеатрах йде нова «Дюна». Фільм режисера з яскраво вираженим почерком, канадійця Дені Вільньова.

   Серед важливих проблем, безпосередньо чи опосередковано відображених у кінематографі, своє місце належить питанню ставлення до «іншого». Опозиція «ми – вони», одна з основних категорій свідомості, відіграє важливу роль в політико-культурних дискурсах, зокрема в колоніалістичному.

  Довгий час я був певен, що справжня книжкова індустрія могла виникнути лише з широким запровадженням винаходу Гуттенберга. Але от до рук потрапив матеріал Мері Беард, професорки Кембриджського університету, і я зрозумів, що помилявся…

  Під час роботи над художніми творами мені цікаво повертати широкій аудиторії прикметних українських дійових осіб, незаслужено забутих історією. До певної міри навіть не подобається ідея використовувати в художніх творах вигаданих персонажів. Маємо ж стільки людей, життя яких склалося так, що жоден драматург чи письменник не видумає краще.

Історія Української революції та її збройних сил, на жаль, досі недостатньо досліджена. Це особливо кидається в око, коли починаєш працювати над художнім твором на відповідну тему і змушений вийти за межі доріжок, прокладених дослідниками. Сьогодні хочу поділитися однією, майже детективною історією. Якось, під час збору матеріалів для фільму «Генерація волі» , знайшов цікаві спогади большевика, що в складі армії Муравйова брав участь у захопленні (чи, як люблять писати росіяни, в «звільненні») Києва у 1918 році. Він барвисто описував, як на підступах до Києва їх бомбили українські літаки. Бомбили сильно, і жодної управи на них не було,  бо ніяких зенітних засобів большевики не мали. З журналу «Нива». Малюнок часів Першої світової війни.  

Ми стали ще на крок ближче до публікації роману «Циндао-Відень-Київ»! Незабаром маємо побачити макет для друку. Вчора завершена робота над ілюстраціями для першого видання. Ось так, наприклад, виглядає основний портрет головного героя фільму:   Окрім його пригод, у книзі ви зможете почитати про маловідомі, але цікаві історичні факти, зокрема: Під час захисту Києві від армії Муравйова у 1918 році активно діяла українська авіація. Її літаки обстрілювали та бомбили ворожі війська. Потрапивши в Київ, росіяни хотіли помститися українським літунам - але ті вже були далеко.   Взимку 1917-1918 років у Києві існувала українізована частина «самокатчиків». Це були вояки, які на полі бою мали діяти як піхота, але для швидкого пересування поза межами поля бою використовували… велосипеди. Швидкість їх руху по дорозі досягала 12-15 км/год. Наприкінці війни в частинах з’явилися скоростріли на мотоциклах.   Серед   російської гвардії завжди був значний відсоток українсь...

27 числа мені випала можливість подивитись новий пригодницький фільм «Круїз у Джунглях». Так уже склалося, що маю певне чуття на ті фільми, які мають мені сподобатись, – і тут воно не підвело. Режисерові Жауме Колєт-Серра , якого ми знаємо за хорорами та трилерами, вдалося створити неймовірну пригодницьку стрічку. Хоча такі розважальні фільми, де герої мужньо долають неймовірні перепони, виконують карколомні трюки, стикаються з містикою та потойбічним світом і при цьому завдяки своєму ідеалізму вперто йдуть до якоїсь вищої мети, торкаються чогось у глибині сердець багатьох із нас, проте знято їх куди менше, ніж хотілося б. 

  Про проблему інклюзії останнім часом говорять все частіше – й закономірно, що рано чи пізно мав з’явитися відповідний фільм. І тим більше на часі стрічка, в якій би люди з особливими фізичними потребами виступали не жертвами, а переможцями. Спортивна драма «Пульс» – повнометражний дебют Сергія Чеботаренка, що розповідає історію паралімпійської чемпіонки. Тема тим більш виграшна, що йдеться про жінку (сильна жінка, що долає всі перепони, – така собі «попелюшка ХХІ ст.»). А головне, що знято стрічку на основі реальних подій: її героїня Оксана Ботурчук – кількаразова призерка літніх Паралімпійських ігор, що вже дуже скоро боротиметься за спортивну честь України на іграх у Токіо. Про відповідність стрічки сучасним трендам свідчить хоча б успіх на   Flathead Lake International Cinemafest (FLIC), де відбулась її світова прем’єра і де «Пульс» виборов перемогу в номінаціях за найкращий фільм та найкращу режисуру. Слід віддати належне авторам фільму: вони направду показали героїн...

  Є фільми, після перегляду яких виходиш з кінозали з легким серцем і порожньою головою – і в цьому, власне, цих фільмів покликання. Але сьогодні ми поговоримо про фільм роду прямо протилежного. Здається, останнім часом якось бракує стрічок, що беруться за «високі», фундаментальні теми у високому ж зображальному ключі. «Нарцис і Ґольдмунд» же Штефана Руцовицькі за однойменним твором Германа Гессе – якраз із таких . Звісно, поняття «кінострічка про життя» звучить наївно (а яка не про життя?), але що поробиш, коли фільм таки дійсно про життя? Про життєву дорогу, коротку, але наповнену, і про іншу, слід гадати, довгу, але малоподієву – і, зрештою, про них обох як про два життєві вектори, що з них кожен має обрати для себе один. Згадані в назві Нарцис (Сабін Тамбреа) і Ґольдмунд (Яніс Нівьонер), вихованці монастиря – різні життєві шляхи, різні психотипи, рештою, різні типи творчості. Можна сказати, що є у фільмі і третій герой – Середньовіччя. Час драматичний, некомфортний, сповнений ч...

«Чарівника країни Оз» Френка Баума почали екранізувати майже одразу після появи повісті. Ми пропонуємо Вам три екранізації, три погляди на історію дівчинки Дороті і «чарівника» казкової країни – 1910-х, 1920-х, 1930-х років.