Перейти до основного вмісту

роман "Циндао–Відень–Київ"

 

Зробити попереднє замовлення 

Анотація

"Циндао–Відень–Київ" – роман кінорежисера Івана Канівця, що присвятив свою творчість висвітленню Української революції 1917–1921 років. Літо 1914 року. Юний львів’янин Олександр – гість на розкішній яхті, що здійснює навколосвітню подорож. В одному з її пунктів – Циндао, німецькій колонії в Китаї, куточку раю на землі – безтурботних мандрівників заскочує світова війна. У вихорі "великої історії", що підхоплює Олександра, він має визначитись, ким є – лояльним громадянином імперії чи українцем. Має зрозуміти, як і для чого жити, коли навколо руйнується старий світ. Має відшукати дівчину з минулого, котра приходить до нього у снах, щоб зрозуміти, хто є його справжнім коханням.

Про видання

Видавництво: Марка Мельника

Рік видання: 2021

Кількість сторінок: 584

Переглянути фрагмент тексту

Про автора

Іван Канівець, народився у Києві у 1978 р. Здобув диплом магістра на кафедрі телекомунікацій факультету авіаційно-космічних систем НТУУ "КПІ", проте бажання займатися творчістю перемогло, тому далі виборов режисерські дипломи КНУКіМ та КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого. Через захоплення історією, з початку сторіччя працював над документальними фільмами про минуле України. З 2009 р. висвітлює в кіно боротьбу українців за волю в перші десятиріччя ХХ ст. 

Автор сценаріїв та режисер документальних фільмів: 

"Тризуб Нептуна" (2010), про підняття українських прапорів Чорноморським флотом у Севастополі у 1918 р.; 

"Українська революція за спогадами Всеволода Петріва" (2012–2015), про полк ім. Костя Гордієнка, одну із найлегендарніших частин українського війська 1917–1918 рр.; 

"Генерація волі" (у виробництві) — перший український історичний документальний 3D-фільм про події 1917–1918 рр. 

Автор наукових і науково-популярних статей з кінознавства, сценаріїв документальних та ігрових фільмів про українську історію, історичних оповідань. Неодноразовий призер конкурсів історичного оповідання "ProМинуле". Викладач КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого, автор посібника "Варіативне кіно: режисура екранних творів з сюжетами, що змінюються". Голова журі міжнародного фестивалю історичного кіно "Поза часом". Разом із дружиною веде блог про кіно "Кіновізія".

Дописи про роман

Card image cap

Тріб'ют хорватському народові

Під час роботи над художніми творами мені цікаво повертати широкій аудиторії прикметних українських дійових осіб, незаслужено забутих історією...


Card image cap

Ми стали ще на крок ближче до публікації роману "Циндао–Відень–Київ"!

Вчора завершена робота над ілюстраціями для першого видання...

Card image cap

В пошуках загубленого авіапарку

Історія Української революції та її збройних сил, на жаль, досі недостатньо досліджена...

Card image cap

Шевченко, календар, обітниця

Для мене особисто, як і для багатьох українців, вже давно стало доброю традицією, що незабаром після початку календарної весни...

Card image cap

Українці, море... і "Кайзерін Елізабет"

Хочеш побачити світ? Приєднуйся до військово-морських сил!..

Card image cap

Далекосхідний Гібралтар кайзера

У кінці ХІХ сторіччя європейські країни були зацікавлені у встановленні економічного панування над Китаєм...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Шевченкові твори в ігровому кіно

  До Шевченківських днів – матеріал про екранізації Шевченка в кіно (лише ігровому: анімація – окрема тема).

Про справжні та вигадані сюжети

Як український режисер-документаліст, я довгі роки був проти того, щоб в художніх творах про нашу історію використовувати вигадані сюжети. Розрахунок був простий. Ми ж її довгий час не вивчали, отже, погано знаємо навіть головних діячів кожної епохи, а що вже казати про інших? При цьому маємо таку кількість надзвичайно цікавих біографій, що можна знімати в будь-якому жанрі…

Україна знову в огні. Довженко про війну

  Не знаю, чи варто зараз рекомендувати нашим читачам до «воєнної бібліотеки» «Щоденник» Довженка. Надто багато в ньому болю, і неприємної правди, й апокаліптичних картин війни. Вирішуйте для себе. Але в роки війни писав він і тексти для широкого загалу, і вже вони грають на внутрішніх струнах читача, пробуджуючи потрібні у воєнний час емоції — гнів, зневагу до ворога, впевненість у перемозі та її важливості для світу. Це те, що нам потрібно й зараз. Так, Довженко працював у радянській ідеологічній системі, проте думав і писав про українців і для українців. Крім того, він, навіть пишучи на так звані «гостроактуальні» для того часу теми, виходить за межі свого сьогодення. І, читаючи його, несподівано розумієш: автор говорить не лише зі своїми сучасниками, а й з людьми майбутнього, з тобою. Бо в текстах, створених під враженням картин Другої світової, бачиш панораму української історії далеко не лише 1940-х років ХХ ст.: зокрема, можна знайти тут свого роду покликання на політику Росі