Перейти до основного вмісту

Ми стали ще на крок ближче до публікації роману «Циндао-Відень-Київ»!

Ми стали ще на крок ближче до публікації роману «Циндао-Відень-Київ»!

Незабаром маємо побачити макет для друку.

Вчора завершена робота над ілюстраціями для першого видання. Ось так, наприклад, виглядає основний портрет головного героя фільму:


 

Окрім його пригод, у книзі ви зможете почитати про маловідомі, але цікаві історичні факти, зокрема:

Під час захисту Києві від армії Муравйова у 1918 році активно діяла українська авіація. Її літаки обстрілювали та бомбили ворожі війська. Потрапивши в Київ, росіяни хотіли помститися українським літунам - але ті вже були далеко.


 

Взимку 1917-1918 років у Києві існувала українізована частина «самокатчиків». Це були вояки, які на полі бою мали діяти як піхота, але для швидкого пересування поза межами поля бою використовували… велосипеди. Швидкість їх руху по дорозі досягала 12-15 км/год. Наприкінці війни в частинах з’явилися скоростріли на мотоциклах.


 

Серед  російської гвардії завжди був значний відсоток українських солдатів. Після захоплення в Петрограді влади большевиками вони, як у складі «українізованих» частин, так і одноосібно, були відправлені в Київ. Тут ці солдати на словах підтримували прагнення України до свободи, але насправді мали відіграти в українському війську роль п’ятої колони при підході большевиків. Воювати за Україну більшість з них не стала, проте ризикувати життям заради загарбників вони також не хотіли.

Вояки сформованого у Петрограді полку імені Шевченка

 

І, звісно, багато іншого …

 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Шевченко і кіно: спроба повернення

  У більшості випадків, коли виходжу з зали після перегляду вітчизняного фільму і питаю себе, як сподобалося, відповідь: «Враження неоднозначні».

Сашко Лірник: «Щоб кожне слово мало значення…»

          -  Чи легко, маючи досвід казкаря, переходити до сценарної справи?      Це було зовсім не легко. Треба весь час правити текст, щоб не втратити ідею, яку заклав, бо в результаті виходить зовсім не те, що хотів.

Голуб миру на танку, або дещо про російську пропаганду в кіно. Частина І

  Російське пропагандистське кіно – як відомо, «мистецтво» для людей з міцними нервами і не менш міцним стравоходом. Утім, кінознавці – люди всеїдні, тож ми подивилися декілька зразків росагіткіно і готові провести вас колами альтернативної реальності, в якій Росія виступає мирною визволителькою, а Україна, Грузія і Захід – лютими завойовниками. Заодно черговий раз глянемо на технології формування пропагандистської картинки. Зрештою, фейк і агітаційне мистецтво – досить близькі родичі, опробуване в одному легко переноситься в друге… Головний посил інформаційний посил такого кіно – очікувано, визволення територій, які його потребують. Знову ж таки очевидно, але проговоримо: Росія тут виступає захисницею і миротворицею, країна, в яку ці території входять, – агресоркою, а Захід – «третім, що радіє»… ну, і час від часу втручається у справу у власних інтересах.   Так, схема ця успішно (ну, насправді не дуже успішно) втілювалася у фільмах далеко не лише про нинішню війну. Почнем...