Кіновізія

27 числа мені випала можливість подивитись новий пригодницький фільм «Круїз у Джунглях». Так уже склалося, що маю певне чуття на ті фільми, які мають мені сподобатись, – і тут воно не підвело. Режисерові Жауме Колєт-Серра , якого ми знаємо за хорорами та трилерами, вдалося створити неймовірну пригодницьку стрічку. Хоча такі розважальні фільми, де герої мужньо долають неймовірні перепони, виконують карколомні трюки, стикаються з містикою та потойбічним світом і при цьому завдяки своєму ідеалізму вперто йдуть до якоїсь вищої мети, торкаються чогось у глибині сердець багатьох із нас, проте знято їх куди менше, ніж хотілося б. 

  Про проблему інклюзії останнім часом говорять все частіше – й закономірно, що рано чи пізно мав з’явитися відповідний фільм. І тим більше на часі стрічка, в якій би люди з особливими фізичними потребами виступали не жертвами, а переможцями. Спортивна драма «Пульс» – повнометражний дебют Сергія Чеботаренка, що розповідає історію паралімпійської чемпіонки. Тема тим більш виграшна, що йдеться про жінку (сильна жінка, що долає всі перепони, – така собі «попелюшка ХХІ ст.»). А головне, що знято стрічку на основі реальних подій: її героїня Оксана Ботурчук – кількаразова призерка літніх Паралімпійських ігор, що вже дуже скоро боротиметься за спортивну честь України на іграх у Токіо. Про відповідність стрічки сучасним трендам свідчить хоча б успіх на   Flathead Lake International Cinemafest (FLIC), де відбулась її світова прем’єра і де «Пульс» виборов перемогу в номінаціях за найкращий фільм та найкращу режисуру. Слід віддати належне авторам фільму: вони направду показали героїню, яку не

  Є фільми, після перегляду яких виходиш з кінозали з легким серцем і порожньою головою – і в цьому, власне, цих фільмів покликання. Але сьогодні ми поговоримо про фільм роду прямо протилежного. Здається, останнім часом якось бракує стрічок, що беруться за «високі», фундаментальні теми у високому ж зображальному ключі. «Нарцис і Ґольдмунд» же Штефана Руцовицькі за однойменним твором Германа Гессе – якраз із таких . Звісно, поняття «кінострічка про життя» звучить наївно (а яка не про життя?), але що поробиш, коли фільм таки дійсно про життя? Про життєву дорогу, коротку, але наповнену, і про іншу, слід гадати, довгу, але малоподієву – і, зрештою, про них обох як про два життєві вектори, що з них кожен має обрати для себе один. Згадані в назві Нарцис (Сабін Тамбреа) і Ґольдмунд (Яніс Нівьонер), вихованці монастиря – різні життєві шляхи, різні психотипи, рештою, різні типи творчості. Можна сказати, що є у фільмі і третій герой – Середньовіччя. Час драматичний, некомфортний, сповнений чи не