Перейти до основного вмісту

Найстаріші 3D фото з нашої колекції

Ми розпочинали цей блог з допису «Історія України у фото і кіно: 3D-формат».

Згодом показали переведені нами в анагліф справжні 3D-фото Першої світової війни.

А сьогодні хочемо зануритись у сиву давнину. Мабуть, ніхто у світі не скаже точно, які саме 3D (стерео) світлини є найстарішими. Тим більше, що значна їх кількість погано атрибутована. Ми вирішили відібрати з наших запасів ті фото, які показують перші кроки об’ємного фотографування.

Їхня якість не дуже висока, але уявіть собі: люди, яких ви зараз побачите в об’ємі, були сфотографовані близько ста семидесяти років тому! Якщо це не занурення у справжню історію, то що тоді є зануренням?

Для перегляду необхідні червоно-сині окуляри.


 

На першому фото, датованому 1852 роком, бачимо трьох музикантів. На жаль, жодної інформації про те, де і ким зроблено знімок та хто зображений, ми не маємо.


На другому фото, зробленому у 1850-х роках, увічнено ресторан у Лондоні. В кадр потрапили два, як їх тоді називали, «кабінети». Ми бачимо нібито звичайне побутове фото, що захопило мить із життя невідомих нам людей… але, скорше за все, насправді воно постановочне. Щоб висвітлити середину приміщення до рівня вуличного освітлення, треба було докласти чималих зусиль. Крім того, фотовитримка тоді вимагала, щоб люди довгий час залишалися нерухомими, аби зображення не було розмазаним.

Тим не менш, ті, хто піднімали бокали, скоріше за все, мали якийсь привід для цього: чогось бажали, про щось міряли… Чи збулися їхні мрії?


Третє фото, поза сумнівом, постановочне. Воно називається «Східна сцена» і датується 1858 роком. Світлини такого типу мали познайомити людей з реаліями та побутом далеких країн. Кіна ще не було. Подорожі за моря були тривалими та небезпечними, тому такий, «споглядальний» вид туризму став популярним явищем. І дуже розповсюдженим.



У минулому пості ми обіцяли показати «гаспод офіцерів» на вулицях Києва у 1919 році. Хоча це не дуже корелюється з сьогоднішньою темою, виконуємо обіцяне. Мене особисто вразило те, що вони мають на голові.


У нас ще багато цікавого вінтажного 3D, тож слідкуйте за нашим блогом.

Тут попередні матеріали по темі:

Історія України у фото і кіно: 3D-формат

Справжні 3D-фото Першої світової війни 1

Справжні 3D-фото Першої світової війни 2

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Генерація волі. Реконструкція образу молодого мічмана Якима Христича

  Неочікувані проблеми – річ звична при роботі над фільмом. Зіткнулася з нею і знімальна група першого короткометражного доповнення до проекту «Генерація волі» під робочою назвою «29 квітня». 

Книга про Боярку в нашій історії.

У вже далекому 2010 році, під час роботи над сценарієм до фільму «Українська революція», я читав спогади Всеволода Петріва. Часто ловлячи себе на думці, що не можу чітко уявити середовище, в якому відбуваються описані автором події. Мова йде не тільки про архітектуру та географію, якраз це можна було уявити завдяки збереженим світлинам та мапам. Те саме стосувалося костюмів і побуту. Але як думали ті чи інші особи? Чому вони робили саме те, що робили? У всього цього мала бути своя передісторія. Якої Петрів, звичайно, не знав, але яка була потрібна, щоб реалістичніше показати події. От, наприклад: в кінці другої серії «Української революції» є кадр, де залізничник встановлює український прапор на станції «Боярка». Хто був цей чоловік? Чому саме він? Як це відбувалось? Ми відповіли собі на ці питання, виходячи із загального контексту спогадів Петріва та розповідей наших консультантів про ту добу, про залізничників, про ситуацію в околицях Києва. Хоча, звісно, цікавіше було б знат...

Анімаційні світи Давида Черкаського

  1. Від памфлета до притчі В історію світового кіно 1960-ті роки увійшли як період піднесення, причому не лише ігрового авторського кінематографу, але й анімації. В Україні, зокрема, в цей час відбувається нове її народження після тривалої паузи (перший період – 1920-1930-ті роки): у 1959 році, постановою ради міністрів УРСР, при Київнаукфільмі відкривається цех художньої мультиплікації. Очолив його представник «першого покоління» українських аніматорів Іполит Лазарчук, до якого долучилися Ніна Василенко, Ірина Гурвич і творча молодь – Цезар Оршанський, Алла Грачова, Марк Драйцун та ін. [1] Серед них – і одна з найяскравіших постатей в історії вітчизняної (і не лише) анімації Давид Черкаський.