Перейти до основного вмісту

3D-фото Першої світової війни

Ми розпочинали наш блог з допису «Історія України у фото і кіно: 3D-формат». Так сталося невипадково, адже вже кілька років ми працюємо над переведенням кінохроніки періоду Української революції 1917-1921 років у 3D. Проект, в якому вона має бути застосована, називається «Генерація волі».

Перші результати роботи навіть пройшли певну апробацію: в Музеї театрального музичного і кіномистецтва відбулася виставка «До 100 – річчя відновлення «...незалежної, Вільної, Суверенної Держави Українського Народу», також ми випустили календар «Українська революція у 3D»

Враховуючи, що людство масово створює тривимірні зображення вже майже 200 років, технічна частина процесу добре та докладно описана у багатьох джерелах.

Проте важливим питанням лишається художній підхід до створення таких зображень. Від застосування різних об’єктивів, гри з їх віссю, з відстанню між ними, з побудовою планів на фото можна отримати дуже різня за ефектом глибини світлини.

Враховуючи, що маємо справу із зображеннями, в оригіналі відзнятими у 2D, і емулюємо більшість з перерахованих параметрів, ми можемо підбирати найкращий з точки зору ефектності художнього ефекту від глибини у даній композиції варіант.

Але щоб розуміти, як зробити краще, необхідно спершу дослідити тему в теорії (нам не траплялися подібні навчальні матеріали), чи ж бодай практично. Цим шляхом ми й пішли.
Віримо і сподіваємося, що рано чи пізно в архівах та приватних колекціях будуть віднайдені справжні 3D-фото з часів Української революції. Проте, на жаль,  поки що дослідження можливостей роботи з 3D доводиться проводити на інших прикладах, хоча деякі з них і пов’язані з Україною.

Сьогодні розпочинаємо серію публікацій  відповідних зображень. Це справжні тогочасні 3D-фото, що їх наша знімальна група переводить у формат анагліфу, придатний для перегляду у червоно-синіх окулярах. 

На першому фото, датованому 1916 роком, бачимо Рауля Бертеле (Raoul Berthelé), офіцера французької армії. Він знятий біля Беонну. Через деякий час Бертеле перейде з медичної армійської служби до метеорологічної. За час війни встигне зробити декілька тисяч фотографій, частину з них – у 3D. Його світлини показують життя у французькому запіллі.


На другому фото – Рауль Бертеле з Емільєн Госсе біля муніципалітету Фюблен. Світлина зроблена 4 вересня 1918 року. У грудні цього ж року Рауль помре від іспанки.


Третє фото закарбувало французьких вояків у шанцях біля муніципалітету Карансі. Рік зйомки невідомий.


Продовження

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сашко Лірник: «Щоб кожне слово мало значення…»

          -  Чи легко, маючи досвід казкаря, переходити до сценарної справи?      Це було зовсім не легко. Треба весь час правити текст, щоб не втратити ідею, яку заклав, бо в результаті виходить зовсім не те, що хотів.

Documentary about red terror in Kyiv

Я написав цей матеріл англійською мовою для наших закордонних колег, багато з яких думають що нинішня війна з Росією є лише випадковим непорозумінням через жорстку позицію Українскої влади. Незабаром я підготую його перклад українською і також опубілікую на блозі.   Among rare pieces of archive cinema footages which survived form the period of Ukrainian revolution 1917-1921, there is one which stands aside from the mainstream of those days documentary. Usually we can see the political leaders and public meetings, like in “Ukrainian movement” (1917) or we can see the military forces on parades and in ordinary life like in “Ukrainians in Wetzlar” (1918) or in “Miliraty parade” (filmed on Sophyivska square in Kyiv in summer of 1918). Sometimes ordinary people or landscapes were filmed like in “ Pictures of the Crimean peninsula ” (1918). But film “Victims V.U.CH.K. in Ukraine” is completely different. Most of it shows the results of work of communist secret police ( All-Ukrainian Extr

Повість про Машеньку

  Не знаю, чи це ознака того, що наш блог вже сходить на пси, але ми вирішили зробити крок до мейнстріму. Ну, майже. Бо котиків не буде. Буде Машенька, тому що чоловік рішуче сказав мені: «Пиши не про туринського коня, а про білогородську мишу».