Перейти до основного вмісту

10 історичних деталей в серіалі «Пуаро»

Через хворобу на ковід я мав час подивитись багато кіно та серіалів, на що зазвичай часу не вистачає. Тепер хочу поділитися деякими цікавими спостереженнями.

Серед переглянутих був серіал «Пуаро» з Давидом Суше, який знімався з 1989 по 2013 роки. Між іншим, у нього вельми непоганий переклад українською.

Колись давно я вже частково дивився цей серіал, проте сприймав його суто як детективну історію.

Зараз же увагу привернула маса історичних деталей, та й взагалі відтворення середовища 30-х років, в яких відбувається дія більшості серій.

Хоча серіал не документальний і навіть не історичний, проте інколи бажання авторів відобразити якісь реалії тих часів виходить далеко за потреби розважального кіно. Що, на мою особисту думку, завжди є ознакою серйозного ставлення кінематографістів до минулого.

Отже, 10 вдалих (та не дуже) елементів відтворення історії:

10. Системи опалення, які застосовувалися в 30-х роках.

The Adventure of the Cheap Flat, електрокамін

Hercule Poirot's Christmas, обігрівач у квартирі Пуаро

Hercule Poirot's Christmas, обігрівач у квартирі Пуаро

The Hollow, електрообігрівач

9. Неповторний набір історичних автівок, які змінюються у кожній із 70 серій.













8. В епізоді «The Million Dollar Bond Robbery» дія відбувається під час першої подорожі лайнеру «Queen Mary», що дійсно відбулася у 1936 році. (Тоді як у книзі це «Olympia»). Для створення атмосфери використані архівні кадри лайнеру (післявоєнні кольорові та довоєнні чорно-білі). Якби не зерно кольорової плівки, важко було б зрозуміти, що це архівна зйомка.






7. Майже в кожній серії Пуаро їде кудись, часто потягом. Всі паротяги та вагони виглядають дуже ефектно. Причому в різних серіях вони різні. Та насправді практично всі вони відносяться до 50-х років, оскільки ті, що ходили в Англії в 30-х, на той час вже не були на ходу.













6. В епізоді «Triangle at Rhodes» за самим сюжетом проступають контури політичної кризи, яка могла закінчитися війною між Англією та Італією. Майор Барнс нібито замається риболовлею, насправді оглядаючи стан італійських укріплень. Пуаро читає газету про кризу в Абіссинії. (Італійська підготовка до завоювання країни, чому намагалася завадити Британія). В офіційних установах бачимо портрети Муссоліні, який завдяки політичному блефу та неготовності Британії до війни зміг втримати останню від втручання. В кінці фільму Майор Барнс під надуманим приводом збирається до Абіссинії.



5. Дія епізоду «Death in the Clouds», судячи по прізвищам учасників показаних спортивних змагань, могла відбуватися в 1935 або в 1936 році. Правда, якщо зважити на переможця, то в 1935. Там також фігурує цивільний пасажирський літак. Це, мабуть, мав би бути DC-3, котрий з’явився на авіалініях у 1936 році, але насправді у кадрі Douglas C-47, військова версія DC-3, який почали випускати у 1941 році. Причому це чудово видно з першого ж кадру: C-47 мав вантажні двері, через які екіпаж у кадрі вантажить валізи. Після війни багато C-47 були переобладнані для перевозки пасажирів, і деякі з них ще досі літають.




4. В епізоді «The Incredible Theft»  проглядає реальна історія створення винищувача Spitfire, який став головною зброєю англійців у битві за Британію у 1940 році.



3. Дивна помилка. В епізоді «Lord Edgware Dies» вбивство відбувається між другим та третім актами опери Моцарта «Дон Жуан». Але в цій опері… лише два акти.


2. Захват викликають телефони, які можна побачити у багатьох серіях. Особливо цікаво те, що всі вони мають плетені дроти, так, як це було у першій половині ХХ-го сторіччя.
















1. У багатьох серіях Пуаро співпрацює зі старшим інспектором Скотленд-Ярду Джеппом. В епізоді «The Chocolate Box» Джепп має отримати нагороду в Бельгії. На церемонію нагородження він, єдиний раз за весь серіал, вдягнув однострій. На цьому однострої три медалі. Перша з них — це зірка 1914 року, з розетою, яка означає, що нагороджений побував під вогнем. Її отримали ті, хто служив на фронті у Франції з 5 серпня по 22 листопада (найважчі часи першого етапу війни). Переважно це були вояки Британського експедиційного корпусу, тобто довоєнної армії. Інші дві нагороди — Британська військова медаль (за участь у Першій світовій війні) та медаль Перемоги. Отже, інспектор Джепп —герой війни. В цій серії також доволі цікаво показаний довоєнний Брюссель: оператор-постановник Кріс О’делл, зміг обрати такі ракурси в сучасному місті, що оминув ознаки сучасності.











P.S. В епізоді "Jewel Robbery at the Grand Metropolitan", прізвище вигаданої дореволюційної російскьої актриси - Довженко

Про дотримання історичних деталей у кіно, читайте у попередньому матеріалі.

Про фільм Олівера Стоуна "Олександр" читайте тут.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сашко Лірник: «Щоб кожне слово мало значення…»

          -  Чи легко, маючи досвід казкаря, переходити до сценарної справи?      Це було зовсім не легко. Треба весь час правити текст, щоб не втратити ідею, яку заклав, бо в результаті виходить зовсім не те, що хотів.

Documentary about red terror in Kyiv

Я написав цей матеріл англійською мовою для наших закордонних колег, багато з яких думають що нинішня війна з Росією є лише випадковим непорозумінням через жорстку позицію Українскої влади. Незабаром я підготую його перклад українською і також опубілікую на блозі.   Among rare pieces of archive cinema footages which survived form the period of Ukrainian revolution 1917-1921, there is one which stands aside from the mainstream of those days documentary. Usually we can see the political leaders and public meetings, like in “Ukrainian movement” (1917) or we can see the military forces on parades and in ordinary life like in “Ukrainians in Wetzlar” (1918) or in “Miliraty parade” (filmed on Sophyivska square in Kyiv in summer of 1918). Sometimes ordinary people or landscapes were filmed like in “ Pictures of the Crimean peninsula ” (1918). But film “Victims V.U.CH.K. in Ukraine” is completely different. Most of it shows the results of work of communist secret police ( All-Ukrainian ...

Повість про Машеньку

  Не знаю, чи це ознака того, що наш блог вже сходить на пси, але ми вирішили зробити крок до мейнстріму. Ну, майже. Бо котиків не буде. Буде Машенька, тому що чоловік рішуче сказав мені: «Пиши не про туринського коня, а про білогородську мишу».