Перейти до основного вмісту

Усі подальші дописи блогу "Кіновізія" читайте тут: https://www.kilok.art/blog/


Після початку вторгнення “не на часі” виявилися багато раніше важливих речей. Серед них — і структурні зміни нашого сайту, точніше, сайтів, робота над якими велася довше, ніж хотілося б. Проте зараз має бути запущений проєкт, який видається нам незайвим і заради якого нарешті хотілося б об’єднати наших друзів. Отже: відтепер маємо один сайт і одну фейсбук-сторінку, що об’єднує всі проєкти родини Канівців — фільми “Тризуб Нептуна”, “Українська революція” і “Генерація волі”, книгу “Циндао-Відень-Київ”, кінодослідницький блог “Кіновізія” й різні додаткові та менш довговічні активності. Попервах вестимо сторінки паралельно (господи, ще одна!), себто дублюватимемо інформацію з нової сторінки на старі. Але поступово від цього відійдемо і, маємо надію, зекономимо кілька хвилин на корисніші речі. Чи чайок 🙂

Над назвою думали довго, потім вирішили не заморочуватися і назвалися просто КІЛок (Кіно/Історія/Література). І додали “art”, щоб було зрозуміліше, про що мова.

Наші нові координати:
https://www.kilok.art/
https://www.facebook.com/%D0%9A%D0%86%D0%9B%D0%BE%D0%BAart-104694815646344

Усі подальші дописи блогу "Кіновізія" читайте тут:

https://www.kilok.art/blog/

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

В пошуках загубленого авіапарку

Історія Української революції та її збройних сил, на жаль, досі недостатньо досліджена. Це особливо кидається в око, коли починаєш працювати над художнім твором на відповідну тему і змушений вийти за межі доріжок, прокладених дослідниками. Сьогодні хочу поділитися однією, майже детективною історією. Якось, під час збору матеріалів для фільму «Генерація волі» , знайшов цікаві спогади большевика, що в складі армії Муравйова брав участь у захопленні (чи, як люблять писати росіяни, в «звільненні») Києва у 1918 році. Він барвисто описував, як на підступах до Києва їх бомбили українські літаки. Бомбили сильно, і жодної управи на них не було,  бо ніяких зенітних засобів большевики не мали. З журналу «Нива». Малюнок часів Першої світової війни.  

«Останній поєдинок» Рідлі Скотта: в напрямку Середньовіччя

 Десь так на світанку своєї творчості Рідлі Скотт відзняв «Дуелянтів» (1977), психологічну драму на основі реальних подій, майже нереалістичну – як то нерідко буває в житті – історію про те, як двоє офіцерів наполеонівської армії роками раз за разом сходилися в герці. Був там свій герой (д’Юбер у виконанні Кіта Керредайна), був і антигерой (Феро – Гарві Кейтель) – протилежний полюс, переслідувач, «тінь». Гарві Кейтель і Кіт Керредайн у «Дуелянтах» Цього року режисер випустив у люди «Останній поєдинок», ніби закільцювавши свою творчість, чи, принаймні, якийсь значущий її відрізок. І знов – історична основа (лишень не наполеонівська доба, а Середньовіччя), знов Франція, знов чоловіки, пов’язані фатальним зв’язком, що їх доля з якоюсь насолодою знов і знов стикає лобами. Щоправда, тут уже маємо не два полюси напруги, а трикутник, у вершині якого – ти не помилився, ласкавий читальнику, – жінка. Саме вона остаточно розв’яже міцно сплетені долі обох, а як саме, дивіться самі, бо фільм того в

Україна знову в огні. Довженко про війну

  Не знаю, чи варто зараз рекомендувати нашим читачам до «воєнної бібліотеки» «Щоденник» Довженка. Надто багато в ньому болю, і неприємної правди, й апокаліптичних картин війни. Вирішуйте для себе. Але в роки війни писав він і тексти для широкого загалу, і вже вони грають на внутрішніх струнах читача, пробуджуючи потрібні у воєнний час емоції — гнів, зневагу до ворога, впевненість у перемозі та її важливості для світу. Це те, що нам потрібно й зараз. Так, Довженко працював у радянській ідеологічній системі, проте думав і писав про українців і для українців. Крім того, він, навіть пишучи на так звані «гостроактуальні» для того часу теми, виходить за межі свого сьогодення. І, читаючи його, несподівано розумієш: автор говорить не лише зі своїми сучасниками, а й з людьми майбутнього, з тобою. Бо в текстах, створених під враженням картин Другої світової, бачиш панораму української історії далеко не лише 1940-х років ХХ ст.: зокрема, можна знайти тут свого роду покликання на політику Росі