Перейти до основного вмісту

Усі подальші дописи блогу "Кіновізія" читайте тут: https://www.kilok.art/blog/

Автор:

Після початку вторгнення “не на часі” виявилися багато раніше важливих речей. Серед них — і структурні зміни нашого сайту, точніше, сайтів, робота над якими велася довше, ніж хотілося б. Проте зараз має бути запущений проєкт, який видається нам незайвим і заради якого нарешті хотілося б об’єднати наших друзів. Отже: відтепер маємо один сайт і одну фейсбук-сторінку, що об’єднує всі проєкти родини Канівців — фільми “Тризуб Нептуна”, “Українська революція” і “Генерація волі”, книгу “Циндао-Відень-Київ”, кінодослідницький блог “Кіновізія” й різні додаткові та менш довговічні активності. Попервах вестимо сторінки паралельно (господи, ще одна!), себто дублюватимемо інформацію з нової сторінки на старі. Але поступово від цього відійдемо і, маємо надію, зекономимо кілька хвилин на корисніші речі. Чи чайок 🙂

Над назвою думали довго, потім вирішили не заморочуватися і назвалися просто КІЛок (Кіно/Історія/Література). І додали “art”, щоб було зрозуміліше, про що мова.

Наші нові координати:
https://www.kilok.art/
https://www.facebook.com/%D0%9A%D0%86%D0%9B%D0%BE%D0%BAart-104694815646344

Усі подальші дописи блогу "Кіновізія" читайте тут:

https://www.kilok.art/blog/

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Генерація волі. Реконструкція образу молодого мічмана Якима Христича

Автор:
  Неочікувані проблеми – річ звична при роботі над фільмом. Зіткнулася з нею і знімальна група першого короткометражного доповнення до проекту «Генерація волі» під робочою назвою «29 квітня». 
1 коментар
Докладніше

Книга про Боярку в нашій історії.

Автор:
У вже далекому 2010 році, під час роботи над сценарієм до фільму «Українська революція», я читав спогади Всеволода Петріва. Часто ловлячи себе на думці, що не можу чітко уявити середовище, в якому відбуваються описані автором події. Мова йде не тільки про архітектуру та географію, якраз це можна було уявити завдяки збереженим світлинам та мапам. Те саме стосувалося костюмів і побуту. Але як думали ті чи інші особи? Чому вони робили саме те, що робили? У всього цього мала бути своя передісторія. Якої Петрів, звичайно, не знав, але яка була потрібна, щоб реалістичніше показати події. От, наприклад: в кінці другої серії «Української революції» є кадр, де залізничник встановлює український прапор на станції «Боярка». Хто був цей чоловік? Чому саме він? Як це відбувалось? Ми відповіли собі на ці питання, виходячи із загального контексту спогадів Петріва та розповідей наших консультантів про ту добу, про залізничників, про ситуацію в околицях Києва. Хоча, звісно, цікавіше було б знат...
Дописати коментар
Докладніше

Анімаційні світи Давида Черкаського

Автор:
  1. Від памфлета до притчі В історію світового кіно 1960-ті роки увійшли як період піднесення, причому не лише ігрового авторського кінематографу, але й анімації. В Україні, зокрема, в цей час відбувається нове її народження після тривалої паузи (перший період – 1920-1930-ті роки): у 1959 році, постановою ради міністрів УРСР, при Київнаукфільмі відкривається цех художньої мультиплікації. Очолив його представник «першого покоління» українських аніматорів Іполит Лазарчук, до якого долучилися Ніна Василенко, Ірина Гурвич і творча молодь – Цезар Оршанський, Алла Грачова, Марк Драйцун та ін. [1] Серед них – і одна з найяскравіших постатей в історії вітчизняної (і не лише) анімації Давид Черкаський.
Дописати коментар
Докладніше