Перейти до основного вмісту

VIII Міжнародний фестиваль історичного кіно «Поза часом»


Незабаром в Києві відбудеться дуже цікава подія для усіх любителів кінематографу та історії. З 18-го по 20-те травня в Київській фортеці пройде VIII Міжнародний фестиваль історичного кіно «Поза часом».

Це єдиний в нашій країні (та й у багатьох сусідніх) фестиваль історичного кіно. Вже не один рік ми можемо на власні осі побачити, які історичні теми хвилюють українських режисерів. Які художні рішення вони знаходять для їх розкриття. Можемо спостерігати, як зростає майстерність деяких режисерів, що кожен рік надсилають свої нові стрічки.

Цікаво: хоча у нас немає якоїсь спільноти людей, що займаються історичним кіном, і всі працюють, майже не оглядаючись на інших, проте аналіз фільмів, які потрапляють на фестиваль, показує тенденції розвитку цього напрямку в нашій країні.

Важливо, що фестиваль є міжнародним, і наші режисери можуть порівняти свої досягнення із роботою закордонних колег. Інколи на фестиваль потрапляють просто неймовірні стрічки! Досі не можу забути фільм-переможець IV Міжнародного фестивалю «Поза часом» — литовську картину «Як ми грали революцію». Це була майстерна демонстрація того, які різноманітні творчі засоби можуть бути використані для розповіді про історію визвольної боротьби. На жаль, наші режисери часто залишаються неуважними до подібних прикладів...

Проте і Україні є чим пишатися! Неодноразово володарем Гран-прі фестивалю ставали саме українські стрічки.

Мені, вже вкотре, випала честь очолити журі фестивалю. З нетерпінням чекаю нагоди подивитись конкурсні стрічки.



ПРОГРАМА
VIII Міжнародного фестивалю історичного кіно « Поза часом»
18 травня
19.00    Урочисте відкриття фестивалю на честь Міжнародного Дня Музеїв
19.15 «Незбагненна доля капітана Поля». Документальний. Режисерка Галина Солдатенко. Фільм створений за підтримки Українського Культурного Фонду. Україна, 42 хв.
20.15  "Схрон". Ігровий короткометражний. Режисерка Оксана Войтенко. Продюсери - Юрій Мінзянов, Катерина Банах. Правовласник - Національна кінематека України
Власник прав на показ - Оксана Войтенко. Україна, 28 хв.
20.45  «Шлях самурая». Документальний Фільм Марії Яремчук. За підтримки Державного агентства України  з питань кіно. Україна, 30 хв.

19 травня
17.00 – «Я Тячів» Документальний. Режисер В’ячеслав Бігун. Україна, 4 хв.
17.10  «В їх очах». Документальний. З англійськими субтитрами. Режисер  Arnaud Blin. Франція, 45 хв.
18.10  «Брат Іван». Документальний. Режисер В’ячеслав Бігун. Україна, 25 хв.
18.40  «Джерело». Документальний. Режисерка Lana Berndl. Австрія, 60 хв.
20.00 Я не пішов. Документальний. Режисер Спах Давид. Виконавчий продюсер Szőke Tibor. Правовласник і власники прав на покази Gedeon Richter Plc, Угорщина, 63 хв.

20 травня
17.00 «98-й бій за Україну Донецький аеропорт та підступи до нього», Документальний. Режисерка Лідія Гужва. Україна. 66 хв.
18.15 «Magnificus. Дума про право».  Документальний. Режисер В’ячеслав Бігун. Україна. 72 хв.
20.00 «Планета Сковороди». Документальний. Режисер Ігор Піддубний.  Україна. 56 хв.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Шевченко і кіно: спроба повернення

  У більшості випадків, коли виходжу з зали після перегляду вітчизняного фільму і питаю себе, як сподобалося, відповідь: «Враження неоднозначні».

Сашко Лірник: «Щоб кожне слово мало значення…»

          -  Чи легко, маючи досвід казкаря, переходити до сценарної справи?      Це було зовсім не легко. Треба весь час правити текст, щоб не втратити ідею, яку заклав, бо в результаті виходить зовсім не те, що хотів.

Голуб миру на танку, або дещо про російську пропаганду в кіно. Частина І

  Російське пропагандистське кіно – як відомо, «мистецтво» для людей з міцними нервами і не менш міцним стравоходом. Утім, кінознавці – люди всеїдні, тож ми подивилися декілька зразків росагіткіно і готові провести вас колами альтернативної реальності, в якій Росія виступає мирною визволителькою, а Україна, Грузія і Захід – лютими завойовниками. Заодно черговий раз глянемо на технології формування пропагандистської картинки. Зрештою, фейк і агітаційне мистецтво – досить близькі родичі, опробуване в одному легко переноситься в друге… Головний посил інформаційний посил такого кіно – очікувано, визволення територій, які його потребують. Знову ж таки очевидно, але проговоримо: Росія тут виступає захисницею і миротворицею, країна, в яку ці території входять, – агресоркою, а Захід – «третім, що радіє»… ну, і час від часу втручається у справу у власних інтересах.   Так, схема ця успішно (ну, насправді не дуже успішно) втілювалася у фільмах далеко не лише про нинішню війну. Почнем...